В мáе помáяться —
так уж задумано...
Глянь, трепыхáется —
благоразумная —
шариком розовым
рвётся душа моя
рощей берёзовой,
белыми хрáмами...
Облаком кажутся
пасхи с изюмами.
Мáяться-кáяться...
Так уж задумано.