Тетяна писала довгий лист,
Щоб показати любов Онєгіну.
А я ж не змогла, та просто сказала:
"Поцілуй мене під цим деревом".
Я не дуже смілива,
Як інші жінки.
Не хочу квітів,
Й присягатись тобі.
Я хочу сміятись й танцювати на кухні,
О третій ранку в тяжкі сірі будні.
З тобою під "Нервы", а може "Земфиру"...
Без страхів, з обіймами,
Немов би дитина.